І знов павутиння осіло на стомлені вії
і стало нестерпно гаряче й пусто в очах
чи це непомітно так осінь молода ще сивіє,
непевно осівши на літніх тендітних плечах?
І так без крихких нарікань і зайвих іроній,
у проміжку полохливо стомлених тіней...
залиш замість повітря тонни вічних симфоній
які перейдуть у щось ясно-сліпуче...осіннє.
Все глибше вітер впиває незайману тишу,
яка відчайдушно кричить від незнаного болю
ось моя рука, що позаду тебе не залише
у вічних дощах плакучої осені-долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363605
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2012
автор: kore