(Пакт № 2.Справжній друг може мовчати як завгодно довго....не перестаючи бути справжнім другом)
Ти мовчиш...Те мовчання твоє як смола:
прикипіло до серця - його ні віддерти ні стерти...
лиш порожньо-пусті без адрес адресата конверти -
стоси смерті надій на краю громіздкого стола.
Ти мовчиш...І розради для того нема -
всі пояснення, всі розуміння безсилі,
хоч кричи-не-кричи...хоч умри у глухому безслів'ї...
тільки ніч, глупа ніч... безумовно-безправно-німа.
Ти мовчиш...Продирає морозом твій страх...
я не знаю... не можу, не вмію його заглушити.
Якби знав, то згадав ті забуті прадавні молитви...
щоб рознести твій біль по вітрах... по роках... по світах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363625
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2012
автор: Володимир Минькач