Броньовані двері чужої квартири,
Далекі дороги скінчилися тут.
Бажання і відчай на вході застигли.
Безвихідь душевна. Ми загнані в кут.
Ще й чашу терпіння розплескуєм повну,
В чеканні допоки цей шлях не проліг.
На східцях стандартних панельного дому
Змішалися: щастя, кохання і гріх.
Відкриються двері, ми в іншому світі
Там ночі безсонні на заздрість сові.
Заграви вечірні і зорі досвітні
Ненадовго наші, доба може дві.
Не юні герої, осінні романи,
А доля для чогось таємно звела.
Броньовані двері квартири по найму,
Нехай захищають від осуду й зла.
Півні не розбудять у місті чужому,
Немає їх там, та й не спали ще ми…
Назад понесем тільки згадки додому,
В безсонні розчинені ніби як сни.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363683
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2012
автор: Олексій Тичко