Моє серце - відкрита могила.
Там я власну любов схоронила.
Дев"ять днів вже минуло ,і сорок,
А у серці лиш відчай і морок .
І німує душа.Не німує- кричить ,
А у серці моїм мліє біль-не мовчить.
Поруч мене кружляє життя водевіль
І на рану відкриту...сипле сіль .
Оглядаюсь назад.Не убік, не ліворуч.
Чую сміх , чужий сміх поруч .
Отой сміх і образи,й фальшиві слова
Вбили любов ,і тепер я вдова .
Чую знов похоронний луна передзвін,
Забирає з собою мене він .
І тікає життя.Я спіткнуся на слові:
-Приходіть на поминки моєї любові.
Лиє сльози свіча у могилу відкриту,
Може згасить ту біль несамовиту .
Крижаніє душа .А коли крига скресне,
Може я й оживу ,та ЛЮБОВ не воскресне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363707
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2012
автор: Ольга Струтинська