Набридло місто. Просто хочеться села,
Тонкої музики припалених степів
І трохи шуму річки, пісні солов’я,
І чисто-пінних струменів рясних дощів.
Напитись сонцем крізь безкрає небо
І заблукати десь під вечір у імлі,
Ну що для щастя ще людині треба:
Свобода. Простір. Дотик рідної землі.
А в місті що? Гуде совдепівський трамвай,
І сірі площі, де багато люду,
Тут одинокі парки і збіднілий гай,
Рясніють новотворами міськбуду.
Квадрати банків, довгих шопів, АТБ,
Тісних маршруток і річного бруду,
І як тут підхопити й вирвати себе
Із цього з асфальтованого кругу?
Бо ген кличе старенька електричка,
Залізну руку приховавши в комиші,
Така в людей буває часом звичка:
Втекти кудись у світ за покликом душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364093
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2012
автор: Квітка Надії