Я обманювать, друже, не стану,
Навіщо чужі пороки?
Відчутніше щастя обране
В неповних двадцять два роки…
Я просити, друже, не буду,
Ти, знаєш, що ти мені треба,
І довше проходить застуда,
Та ширшає коло потреби…
Я молитись, друже, не хочу,
Втомився від сотень конфесій,
В людині зістатись пророчим –
Найважча з моїх професій…
Я терпіти, друже, втомився,
Хоча поважаю Стуса,
І знаєш…я вчора напився,
А сьогодні знову боюся…
Я вірити, друже, стараюсь,
Сам створюю декілька див,
Прощаю усім – не прощаюсь,
За вітром полечу без крил…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364162
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2012
автор: Мирослав Гончарук-Хомин