Давай втечемо з цього міста,
де ми в цейтноті серед стін,
де гра іде на тротуарних плитах
серед чужих, безкрилих спин.
Давай втечемо з цього міста,
де не впізнать хто манекен,
у віддзеркаллі цих вітрин -
чи я, чи той на глянці супермен.
Давай втечемо з цього міста,
бо це вже цвинтар наших мрій,
і ми на інших вже так схожі,
що я гублю тебе в юрмі,
серед байдужих перехожих,
Давай втечемо з цього міста,
де ми йдемо крізь розчин звуків,
як крізь асфальт росте трава,
і я шукаю твої руки,
і ледь ловлю твої слова:
"Давай втечемо..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364243
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2012
автор: Олександр Деркач