А він хотів,щоб просто обійняли,
У двох стояли й непотрібно слів.
Щоб міцно так з обійм не відпускали,
Він би стояв,в очі дивився їй.
Вона мовчала,глянувши на нього,
Відчула б те,що він в душі тримав.
Так ніжно притулилася до нього,
А він ні слова їй би не сказав.
Її волоссям вітер тихо б грався,
У сонця променях для них спинився б час.
Він посміхнувся,відпустивши руки,
І відступившись це в останній раз.
Вона б дивилась в слід йому й не знала,
Що обійнявши знову все втрачав.
Вона стояла,довго б там стояла,
Не розуміючи навіщо обійняв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2012
автор: Демура