Невже я всім отак байдужа?
Невже для всіх мене нема?
У серці лише розпачу калюжа,
А у душі лиш чорна пустота
І рветься дух із клітки тіла,
Назовні виривається душа,
А я мовчу - нема до себе діла,
Як і у всіх до мене діл нема.
Як важко жити так на самотині,
Коли людей довкола - тьма!
А ти вслухаєшся у сірі тіні
І чуєш, як згущається навколо темнота.
Як смішно жити так, у тишині сміятись,
Хоча лиш страх в душі й пітьма...
Крізь страх нічого не боятись...
Але кому я говорю? Мене ж нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364303
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2012
автор: Тетяна Хоронжук