Сумує дощ, і я сумую разом.
Туманна поле вкрила пелена…
І знаєте, мені здається часом,
Що в цілім світі я така одна.
А десь далеко гори й океани,
І вічний шум великих рідних міст;
А у горах осіннії тумани
Спостерігають тихий падолист…
І серце розривається між ними –
Між шумом міст і спокоєм лісів.
Ні, не змогли б усі ми стать святими –
Якби-то навіть Ти цього хотів.
25-26/06/2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364375
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2012
автор: Анно Доміні