Я вдягала картате пальто
І втікала десь в світ, поза́ очі,
Де мене не знайшов би ніхто,
Де б змішались в одне дні і ночі.
Ти, вдягнувши свій теплий піджак,
Біг шукати мене в теплу осінь,
Бо не міг зрозуміти ніяк, -
Чому втри́мать мене не вдалося...
На столі вистигав м*ятний чай,
А ми бігли і бігли по колу,
Я кричала тобі:"Прощавай!"...
Ти ж казав:"Не покину ніколи!"...
Й повертав...Вже зім*яте пальто...
Кошеня муркотить на дивані...
Ми п*єм чай...Й не потрібен ніхто...
Ми удвох. З н о в щ а с л и в і й к о х а н і.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364427
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2012
автор: Сarpe_diem