Вночі мені наснився дивний сон -
Гуляла з дітками побіля річки,
Пташки співали, верби в унісон
Купали коси й заплітали стрічки…
Та раптом, звідки не візьмись, зима
Скувала річку кригою міцною,
Ступила я на лід – його нема,
Відразу опинилась під водою…
Стрибнула в річку пОдруга моя,
Триматися – вона мені кричала,
Але пішла під воду, тоді я
Її із прірви ледве врятувала…
А згодом ще одна така біда -
Під кригу провалилося дівчатко,
З води дістала, була вона бліда -
Їй повернула дихання спочатку..
Півночі рятувала я людей -
То холодно було мені, то жарко,
Їх міцно притискала до грудей
Допоки не всміхнувся мені ранок…
Відразу розгадала диво-сон -
Це дощ навіяв сонну прохолоду,
Моя душа і тіло – камертон,
Реакція на дощову погоду…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364439
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО