Осінь сиплеться рваним, знебарвленим,
Недоречно, можливо, незнищенним.
Кожну думку обв’язують тріщини.
Де був замок, тепер лиш розвалини.
Облітає жовтіючим сумнівом
Потривожена впевненість в видимім.
Нам би стати на мить ясновидами,
Щоб дізнатись, чи гору посунемо,
І чи варто до неї торкатися.
Може, слід нам блукати рівнинами?
Десь ми будемо в світі єдиними:
І безгрішними, і винуватцями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364507
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2012
автор: Опівнічниця