Вона дивилась. Як вона дивилась!
Він був для неї справжній ідеал.
Вона молилась – як вона молилась! –
Щоб він хоч погляд їй подарував.
Вона віталась. І вона віталась.
А він проходив поруч і – мовчав.
Й вона сміялась. Так, вона сміялась!
У грудях – пустка. Але він не знав.
Вона кохала. Як вона кохала!
А він для неї навіть слів не мав.
Вона чекала.. Вона так чекала!
Він не помітив. Отже, не кохав.
~2003.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2012
автор: Анно Доміні