Твої марно пущені сльози,
Нав'язливий сміх, чи-то плач...
Ти знов перевищила дозу,
Мій давній твердий позивач.
Мої не безжалісні нерви
Удосталь твій хист пригостив...
У них не існує резервів -
Тебе вже забув і простив.
Твої нерозгадані сльози,
Немов перламутрова ртуть...
Лютневого прагнуть морозу,
Спекоту серпневую ждуть...
(03.05.2012.18:10.№209)
Сумська обл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364540
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2012
автор: Вадим Косарєв