Вкотре я благаю допомоги,
Навіть гордість свою приховав,
Це життя із присмаком хвороби -
Не такого зовсім я шукав.
Кожним словом німим ти все душиш
Мої ніжні, терпкі почуття,
Сильну спрагу тоді ти відчуєш,
Коли мрії підуть в небуття.
Ти не любиш - тобі лиш здається,
Бо кохання трагічне у нас,
Не так просто у світі вдається
Знов любити, щоб вогник не згас.
Та не зможем з тобою кохати
Ніжно-віддано... до вівтаря,
Не зумів я, сліпий, розпізнати,
Що любов - не любов ти моя.
А в осінньому парку шаліти
На пожовклому листі в ночі,
Будуть інші закохані пари,
Бо з тобою тепер ми чужі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2012
автор: Салтан Николай