я облизую губи і відчуваю сіль
(не простіть! не просіть і нічого-таки не буде)
на колінах скрутився руденьким калачиком Будда
він дрімає під драми із жовтого листя й весіль.
драм-енд-бейс із колонок навіки з нами пребуде.
прибудова до часу - недоспані дві години.
динамічно (не гірко, на всіх не настрочиш болю)
так буває, коли тобі сонце ще пахне динями,
але днями уже дістаєш розчерпірку (читай - парасолю)
і продовжуєш мовчки. чекати глінтвейну й Різдва
обростаєш любов"ю, а та обростає змістом.
коли ти стаєш містом і місто стає тобою,
позбирай намистини, прости мене. переламай надвоє,
на потім помнож. на два.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364750
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2012
автор: Ляля Бо