* * *

Прорив.  Його  вже  –  треба  робити.
Він  перетвориться,  може,  в  «порив».
Але  все  одно.  Необхідний  прорив,
Щоб  потім  рішучістю  серце  тепліти.
Якщо  на  захмари  не  зайде  тепло.
Без  нього  абсурдно.  Побачимо  –  зло.
А  мо’  й  не  побачимо.  Стрілки  покажуть.
Інших  не  буде.  Інші  не  скажуть.
Чекаймо.  Ще  трішки.  Далебі…
Хоча  б  трохи  більше  почуло  прокльони.
Куди  повтікали?!  Ганебні  мільйони
Корисні  не  будуть.  Навіть  на  небі.
О,  так.  Дочекайтесь.  Високі  надії.
Бо,  може,  і  краще,  що  гамірні  дії
Створили  навколо  сферичні  турботи.
Хоча…  Дочекайтесь.  Хмільної  «суботи».
Ось,  скоро.  Вже  близько.  Добротного  духу
Ще  сила-силенна  оглушить  простори.
Ваші.  Уявні.  Що  гідні  покори.
Терпіть.  І  тримайтесь  –  мотузки  від  руху…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364770
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.09.2012
автор: Вальдемар Феруменко