Довіра. Її ще треба заслужити.
Йому. І ні для кого. Точно.
Перед собою треба. Бо, ще жити
Щоденно для душі, а не заочно.
З собою війни інколи абсурдні.
Але такого Вам не скажуть дурні.
І він не скаже. Таємно. Тільки Музі,
Яка його тримає в звичнім дусі.
Допоки вона є, то він живе.
Але і ще довіру треба полонити.
Без логіки. Без фальші. Без ліміту.
Для світу «темного» потрібно щось нове.
Можливо, щось нове у плані волі:
Міцних ідей та рішень. Щоб і Долю
Ще менше згадувать. Та, тихо!
Бо в сумнівах блукає лихо.
Ну що ж. Тоді розмовину чудес
Він зробить трішки ре-комічну.
А що хотіли? Для таких колес
Потрібні схильності. Такі «незвичні»!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364771
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.09.2012
автор: Вальдемар Феруменко