Таку, як ти, я вже не покохаю,
Таку, як ти, вже більше не знайду!
Як страшно знати, що тебе втрачаю,
Душа волає чуючи біду!
Німіє серце, терпне, завмирає,
Від мук і жаху корчиться, кричить,
І біль нестерпний груди розриває,
Душа не плаче, а лише скавчить.
Все проти нас, обставини і люди,
Їх не зуміли ми перемогти.
Без тебе жити так нестерпно буде,
Лиш би про це, не пожаліла ти!
16.09.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364800
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2012
автор: Мирослав Вересюк