Не плачу я, не вмію я себе жаліти.
Хтось бачить сухість, черствість у душі?
Нехай... Нехай мене почнуть безжалісно журити
Моєї творчості невдячні глядачі!
Я все сприймаю на свою адресу
І роблю висновки не завжди адекватні.
Удосконалююсь заради інтересу
На що іще мої таланти будуть здатні.
А еволюція моя - циклічна штука,
Коли бажання й здібності сягнуть порозуміння,
Боюсь, що доведе мене життя мого наука
До повних, вищих стадій отупіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364816
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.09.2012
автор: Меля