Від твоєї вроди божеволіли,
ліпила відданих рабів.
Ти бавилась чужими долями,
тепер зі мною граєш у двобій.
- Колись любив...- як пом`янула.
Шепочеш - Ліпше не було,
Давай повернемось в минуле...
- Звучить банально, як шаблон.
Тебе любив, а вибрав волю,
бо лиш себе любила ти.
Була принцеса пергідролю,
тепер із трону довелось зійти.
Ти промовляєш лагідно і тихо,
плазуєш звабою у душу.
Для тебе я не просто втіха?
Вважаєш вірити в це мушу?
Ти не принцеса в вигнанні.
Тобі не взять мій бастіон.
Хоч я й не принц на білому коні,
Але мадам, оферта Ваша - моветон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365005
Рубрика:
дата надходження 18.09.2012
автор: Олександр Деркач