У відстані, здається, час і простір -
такі далекі, звужені мости.
Життя пливе вітрилами краси
повз мене, повз мій берег і мій острів.
У відстані своя горизонталь,
де зорі не шепочуться із сонцем.
Там рівні всі - кохання ходить босим
без вибору на грунт чи магістраль.
У відстані зриває феєрверки
обабіч часопросторів, ниток.
Коли посеред неї б'є в висок
ні звідки мужність - часом цим не стерта!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365032
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2012
автор: Ліна Біла