Я так люблю осінню, дивну пору,
З опавшим листям, з цвітом хризантем.
І ностальгію ніжну і прозору,
Що не несе ні болю, ні проблем...
Яскравих барв палітра кольорова,
Лягла мазком на ніжне полотно.
Пора осіння, запашна, медова,
П'янить мене немов терпке вино.
Звисають й манять грона винограду,
Міняються на сонці янтарем.
Звучить мелодія чарівна з саду,
Донесена до серця скрипалем...
Стоїть і усміхається калина,
Обласкана осіннім, теплим днем.
Налиті свіжим соком намистини,
На землю упадуть рясним дощем...
І закружляє в вихрі листопаду,
Листків калейдоскоп, яскрава мить.
І спалахне небесним зорепадом,
Казковий світ довкола заблищить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365147
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2012
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)