Втекти невзмозі

І  що  ж  тепер?  Не  відшукала  панацею.
Лиш  втомою  й  постійністю,  з  ніг  звалена…
Вже  божевіллям  тхне  ехінацея,
А  я  тобою  до  зінниць  затьмарена…

Весна  збрела  із  розуму.
Залиш,  бо  я  втекти  невзмозі,  та  повинна.
Відчутна  невблаганність  спомину,
Наразі,  мабуть,  стану  одержима.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365191
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2012
автор: 45652