Ти наповнюєш сонцем мої захололі долоні.
Я наповнюю синім твою чорно-білу печаль.
Я затримую подих в полинного неба в полоні.
Ти збираєш в кишені досвітнього світла кришталь.
Ти вирощуєш в грудях найперші осінні жоржини.
Я нанизую мрії на ряд електричних дротів.
Ти знаходиш в рапанах червоні суничні перлини.
Я ізнов підіймаю вітрила загиблих твоїх кораблів.
Я корінням своїм проростаю в твої горизонти.
Ти мій космос стискаєш в єдину напружену мить.
На твоїх аксіомах мій Всесвіт будує закони.
На моїх теоремах твоя імператорська воля стоїть.
19 вересня 2012.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365194
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2012
автор: Марина Зоріна