Сьогоднішню осінь ні з чим не зрівняти,
Ось бігають люди,
Всіх пре погуляти.
Асфальтом біжать рештки дощу,
А я десь містом тихо ходжу.
От знаєте як, сяду в кафе,
Замовлю, як завжди, солодке лате.
А може візьму ще круасан,
Й, напевно забрудню ним сарафан.
Ну діло не в тому,
Я сяду собі,
Й дивитимуся тихо, як люди, Хто куди.
Ось маленькі школярі,
Жуючи булки, тягнуть свої рюкзаки.
Кумедні такі,
Краватки в хлопчиків,
В дівчаток білі банти.
І знову до мене прибіжить собака цікава,
Її пожалкую, й віддам пів круасана.
Загляну навпроти, Там теж є кафе,
Ось жіночка читає, на книжці пише - Бодлер.
Цікаво, що то за одна,
Коли під обід читає "Квіти зла".
Ну ось. вже знов задощило,
Якраз в такий час для ресторанів стається диво.
З першою краплею Усі,
Забігають в найближче кафе. Диваки!
Мрійливо дивлюся, спокійно сиджу,
Я сама, звичайно когось підсісти впущу.
І тут, може зав'яжеться якась розмова,
Ну знаєте, про моду чи про Бодлера.
А далі, доп'ю я своє лате,
Ось так вже сидіти, то Не Те!
Піду під дощем, кудись ще зайду,
Поспостерігаю ще осінь, і кави поп'ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365251
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2012
автор: Irysh