* * *

Залоскочуть,  затріпочуть
Душу  спогади  сумні.
А  коли  таїнства  ночі
Вихваляються  у  сні,
То  й  не  хочеться  дивитись
На  такі  буремні  хвилі,
Що  до  логіки  безсилі.
Можна  ними  і  умитись.
А  вже  потім  –  приглядайтесь.
Тільки  сильно  не  жахайтесь:
Хтось  логічний,  хтось  –  абсурдний.
(Мо’  разом  співали  ду̀рні)
Що  ж  ті  спогади?  «Безсмертні»!
І  так  сяють,  як  намисто.
А  римуються…  Дотепні!
Без  метафори.  Всі  чисті.
Йой…  і  настрою  піднѐсли.
Бо  то  що?  Буденство  сіре.
Щось  потрібно  в  ньому  біле.
(Мо’  макітрою  об  вѐсло?..)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365295
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.09.2012
автор: Вальдемар Феруменко