Зоглянуся, ген там, за видноколом,
Моє дитинство, мов моє життя:
Біжу босоніж в скошеному полі,
У п’яти голками впинається стерня.
А я біжу, бо десь у кінці поля
Сів журавель, що в небі пролітав.
І так тужливо він співав про долю,
Що і мені той смуток передав.
Кінець. Долина. Де ти, мій маленький?
Трава лоскоче, ніжно шелестить...
Його нема, він полетів далеко –
Мені ж назад, стернею, шлях лежить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365387
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2012
автор: Neteka