Герой, що належить не моїй сваволі.
Візерунки карбуються, розбивають ущент.
Мов довічне прокляття, що довірено молоді,
Слава гордощам! Ось, де він, мій постамент.
Стискає в долоні, надалі вже вільно.
Вже крайнощі, мов онімілі арешти,
Стріляй! Розпочато сезон божевілля!
Незалежність гартується вадами вперше.
Боли! Коли не довірятиму миті,
Віддатись вразливо – чомусь не близьке.
Не помічай слова ці, фальшем оповиті.
Саморуйнація приховує гірке.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365394
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2012
автор: 45652