байка
Цей міст не той, що про нього писав Загребельний,
Цей міст таки наш сільський, сільський загребельний.
Була повінь і забрала вода нашу кладку,
Наробила людям шкоди та й пішла у згадку.
Юля людям із столиці гроші висилає
І наказує на Пруті хай місток засяє,
І не простий собі міст, а за шість мільйонів,
Щоб був міцний - на биках, як у справжніх донів.
Будували довго міст, а чи коротенько,
То лиш знає одна мама, мама, а не ненька.
Закопали бики штири, вбухали бетону,
Скінчилися, кажуть, гроші та й пішли додому.
Річці та робота здалась якась підозріла,
Потиснула один бик - нема з нього діла.
Бик стояв собі при лузі, узяв похилився,
Видно, пасти захотів, сердега втомився.
Утомився та й приліг, ліг відпочивати,
Інший бик кудись утік від рідної хати.
На папері п'ять биків гордо височіють,
А на річці лиш чотири сумно бовваніють.
Один стоїть на цім боці, два в воду залізли,
А четвертий з того боку, щоб вовки не з'їли.
А все-таки один бик десь запропастився,
Чи до любки він пішов, чи в воді втопився?
-А скажи нам, Річко люба, а де тоті гроші?
- Гроші, то є одна біда, їх злопали люди прехороші.
У кожного чиновника черево, як бочка,
Ще й дружина з діточками носиться, як квочка.
І родичі й свояки, просто приятелі...
Сумна справа із грошима, сумна, невесела.
В малій раді кажуть - пішли вони собі в один бік,
А у вищій натякають - втекли в інший бік.
Кажуть навіть, що на Кіпрі вони опинились,
Інші кажуть, що фірташі ними подавились.
А ще треті базікають - втекли на Багами,
Чи десь собі повіялись до якоїсь мами.
Якби могла потекти я вгору, в столицю,
То я б слідів накопала ще якусь дещицю.
А так, люди, вибачайте, кажу те, що знаю,
А я знаю те, що знаю і язик тримаю.
Правда, трохи розбовкалась, вибачайте, здуру,
Бо читала я папери, просто якусь муру.
Що ті люди, що робили, у готелях жили,
В ресторанах їли, пили, ніц сі не журили.
А вни жили таки тут, у якоїсь Катрі,
Зранку встали неголені, повтирали капрі,
З'їли якийсь кусок хліба, що їм люди дали
Та й пішли робити бідні, поки їх тримали.
Не платили їм нічого, лиш давали зупу,
А як гроші всі покрали - погнали їх в д--у.
Ну бувайте здоровенькі, піду в Чорне море,
Бо тут, бачу, біда з вами, одне лише горе.
Мораль
Не один такий є міст в нашому районі,
І в сусіднім - , і в області чи мікрорайоні.
Силу грошей убухкали у диво-споруди,
Заморозили, як кажуть, пустили між люди.
На папері усе гладко, папір все тримає,
Тільки річки, якісь кляті, мостам заважають.
PS
Запитала мене внучка: "Для кого писали?"
А я кажу:"Для людей, щоб люди читали,
Щоб думали, веселились, щоби не журились,
Щоб з грошима не в'язались, просто чесно жили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365408
Рубрика: Байка
дата надходження 20.09.2012
автор: Зеновій Винничук