Це добре, що у кожного своє,
Життя, пергамент, радості і муки,
Свої стрічки, свої пісні та не стає
На всіх любові, бо на всіх – розлуки…
Це добре, що у кожного свій час,
Хвилини радості, мовчання, сподівання,
Секунди гордості, що світ лишив для нас,
Століття вірності й роки розчарування…
Це добре, що у кожного свій шлях,
Розведені і сплетені дороги,
Чужі стежки і кілометри сірих трас,
Які вертають нас додому при нагоді…
Це добре, що у кожного життя,
Таке не схоже, різне й не зібране
В сукупності миnтєвостей буття,
У смокінгах, краватках й джинсах рваних…
Це добре, що не разом різні люди,
Для кожного у долі крок спіралі,
Розжарені вольфрамом і в простуді,
Знайомі, близькі і вже зовсім дальні…
Це добре, що у кожного триптих,
І кожен молиться своєї серед ночі,
Для когось світ у темряві затих,
Для когось світ відкрив маленькі очі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365470
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2012
автор: Мирослав Гончарук-Хомин