Коли у серці почуття до болю чисті,
А у житті ще молодість палає,
Дарує молодість нам зустрічі барвисті,
Яких ніхто не забуває...
.
Бо як забути те і тих,
Кого не варто забувати,
Це сотні рідних - не чужих...
Не ті від кого очі відвертати!
Опустиш очі...ТИ!не хтось!
На мить..На дещицю від миті!
І ти снуєш вже на авось
В невідання безмежній свиті...
Навіщо?! Ти подумаєш запізно,
Як подихом холодним обпече самотність...
Промерзнеш до кісток!Наскрізно!
Пізнаєш серцем всю неповоротність....
А скільки ж на початку поруч йшли?
Твоє тепло своїми душами оберігали,
Куди ж їх вітри понесли?
Подалі від твоєї слави?....
Чи втратили в твоїх очах поваги?
Як черви зникли у землі...
Мабуть забракне сили і наснаги,
Щоб визнати які були близькі....
Ніхто тебе не кидав у пітьмі,
Тримались поруч...в тіні...
Ти крикни лиш:"Ви не самі!
У цього світу темній днині!"
І зрозумієш ти одного разу назавжди:
Не поспішай з плеча рубати,
Не кидай близьких у біді,
Бо доля встигне покарати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365761
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2012
автор: Турист