Аборт
Почуй мене, я ненароджена дитина,
Я папороті в лісі нерозквітлий цвіт,
Я матері своєї грішная хвилина
Я із того світу передаю привіт!
Я неприкаяна душа між небом і землею,
Я пісні не проспівані у слух,
Я мертвий погляд над колискою моєю,
Я зігнивши тіло і безпритульний дух.
Я неоплакана слізьми без імені істота,
Я загублене у просторі життя,
Я захриплий голос, я без звуку нота,
Я те, що полетіло в небуття.
Я батьків невидима любов і поцілунки,
Я життя їх неспокутуваний гріх
Де моє тіло, мої бажання й подарунки?
Я вами не почутий мій дитячій сміх.
Я вбивство, вами обдумане, поспіле
Я на кінчику ножа матері печаль,
Я частинка роду, я потухле світло,
Я пусте місце і вам мене не жаль!
Я на дорозі вашій тимчасова перешкода
Я ваших тіл пристрасті помилка,
Я хотіла жити та лікарю мене не шкода
Для нього я АБОРТ, для нього я «жива копійка».
Я для вас у світі невидима могила,
Я ваша совість, я тимчасовий глум,
Я ваше майбутнє , я також людина,
Я стукіт мертвий до ваших мертвих дум.
На вас люди я не серджусь зовсім
Буде в житті в вас новий поворот,
Тільки скажу вам, зупиніться, досить
Я маю право жити! Не робіть АБОРТ!!!
29.11.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365813
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.09.2012
автор: temapk