Присвячую пам'яті мого чоловіка
Ніч. Туман. Відбуває поїзд.
Серцем вимовлю: до побачення…
Все змінилось. І сказане вчора
Набуває важливого значення.
Тридцять літ. Ніби мить, ніби подих…
Ти прости, що не все цінувалося.
Боже, дякую за ці роки!
Світле й добре у серці зосталося.
Зустріч. Танець зі смаком яблука.
Горизонти мрій неозорі…
А в садках розквітають яблуні,
Із небес щедро падають зорі!
І екзамени, і побачення…
Літо, груші… І наше весілля!
Телефонні дзвінка: до побачення.
І кохання, приправлене сіллю…
Діти! Радість у їх народженні!!!
До любові та щастя стремління.
Все життя. Як на гору сходження.
І болючі такі падіння…
Новорічні сімейні свята:
Насолода у спілкуванні.
Недосказаного багато
У минулому спогляданні…
Фотографія: очі гарні,
І усмішка твоя не гасне!
Я стою на життєвій грані,
Осягаючи вічне й дочасне.
Як важливо, що є пробачення!!!
Є надія. Є віра. Є діти.
Я люблю тебе. До побачення!
Буду вчитись радіти і жити…
21.09.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365818
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 22.09.2012
автор: Галина Левицька