ПРОПАВ МІСЯЦЬ
Вийшла я на балкон
У вечірню пору.
Щоб насититись свіжим повітрям.
Так тихенько навкруг,
Все вляглося до сну.
Тільки штори гойднулися вітром.
Я свій погляд звела
У небес далечінь.
Місяць кліпнув мені жовтим оком.
Враз сховала його
Темна злодійка – тінь,
Що підступно підкралася збоку.
Я злякалась не в жарт.
Де його потягла?
Чом не видно так довго світила?
Може, Чорна діра
Місяць в себе втягла?
Може, зірка яка ухопила?
Білі хмари плелись.
Чорні хмари неслись.
Ну, а потім усе розчинилось.
Вийшов Місяць у світ,
Кинув: «Люди, привіт!»
І життя понеслось, закрутилось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365990
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.09.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)