Вже осінь надходить в наш край поступово
Подув вітерець холодний раптово
Заливились дерева вже без листя
Ллє із неба на наше спорожніле місто.
Вже набридло дітям чути про канікули
Нарешті в школу, назараз це єдина втіха
Хтось уперше переступить поріг школи
А для когось настане рік останній, заліковий.
Здавалося мені колись давно
Ходити в школу, чи ні - все одно.
Але ж чогось сьогодні сумно
Адже ж останній рік проводжу тут я.
Скоро доведеться попрощатись з усіма
Не треба сумувати, плакати дарма
Чекає на мене нове життя
Незвідана і загадкова сторона.
Хіба ж я знаю, як там буде?
Принаймні школу я не забуду
Провела тут вже десять років
Досі пам'ятаю в перший клас непевні кроки.
І заздрю позаочі я першачкам
Таким маленьким милим світлячкам
Не знаєте ще, як вам пощастило
Дізнаєтесь багато ви, школа всі двері відкриє.
Хотіла б вам побажати щастя, наснаги
Щоб усе на світі ви пізнали
Пам'ятайте мої слова:
Від вас залежить країни нашої майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366067
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2012
автор: Марія Гвоздікова