* * *
Пошматована мрія тихо лягла на брук
Перехожі дивились: не така вже вона і скромна.
Я відбилась від рук, від коханих жаданих рук
І звикаючи до свободи трепетала душа бездомна.
Світ відкрив свої двері: і зробилось від того лячно.
Я ж дивилась на нього іще вчора твоїми очима.
Ти пробач…я без тебе глуха й незряча,
А до того ще й , певно, божевільна, дурна, причинна.
Впала мрія на брук, пошматована довгими нігтями,
Хтось обцасом тонким розчавив наше щастя звичне.
Я поволі воскресну, зацвіту молодими суцвіттями,
Ти ж як камінь вростеш у кохання нове – єретичне.
Обцас – каблук( примітка авторки)
2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366165
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2012
автор: Флоріана