Немає рук

Пів  неба  осінню  затяжно  обіймало.
Пів  світу  плакало,  коли  прийшов  той  день.
Все  ніби  є,  але  Тебе  не  вистачало  -  
це  мов  зірвати  календар  і  стерти  вересень...

Твоя  галактика  так  втомно  розчинилась,
лишивши  осад  і  травневий  аромат.
А  я  ж  Тебе,  такого,  ніжного  любила,
передрікаючи  на  смерть  свій  юний  сад.

Пів  неба  осінню  затяжно  охопило.
І  як  на  зло  -  в  очах  мелькає  чорний  крук.
Біда  прийшла  тоді,  коли  костри  дотліли...
Тебе  нема,  і  вже  немає  в  мене  рук.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366174
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2012
автор: Ліна Біла