Ти пам’ятаєш, як весною,
Коли проникла в душу й стала мною,
Піддався так тобі… без бою,
І не гадав я, що буде все тюрмою ….
Життя це мить, та лиш з тобою,
Але без тебе не залишилось причин,
А я розІп’ятий журбою,
Та в цім стражданні - не вгамую біль нічим.
Чому в словах моїх шукаєш
Лукавий привід, ніби досі я люблЮ?
Холодний камінь не здолаєш,
Бо не потрібно цьому серцю лиш жалЮ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2012
автор: Салтан Николай