Опадає листя, швидко опадає
І журба на серці шелестить.
Хто про сльози гіркії не знає,
Той не відає, як серденько болить.
Опадає листя, жовтим плеском
Пробіжать по ньому журавлі.
І дивує осінь рудим плесом,
І чарує звабою мені.
Крапом тихим дощ введе в задуму,
Просльозиться раптом чорний ліс,
Пригадає літню пекло-втому,
Що пішла в минуле. Посміхнись!
Бо життя, мов осінь, швидкоплинне,
Опада хвилинами з дубів.
Кожну мить притримати повинні,
Кожен подих стомлених ланів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366306
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Ніка Мельник