прогулянки бетонними хащами міста,
де бруківка виконує функції пам"яті
і розправлені крила круків
опадають на голову прапорами.
місцями короткочасні прозріння,
під стовбурами буків тануть льодяники розпачу.
дітлашня поспішає до старих поліклінік,
оживляючи усміхнених айболитів для того,
аби заплакавши від голки прокидань,
поховати їх в сухих землях дитинства.
зміст прийдешності тішиться в кожнім народженні,
розставляються галочки навпроти "народився і жив".
тут із слів виникають площі затишку й слави
та німують уголос будинки на кронах мостів.
звідси гомін кав"ярень лунає у напрямку творення,
дощ стискає в долонях смак осені дещо густий.
хащі міста насправді давно вже до спокою сходжені,
але й зараз повз них ти не зможеш байдуже пройти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366310
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Biryuza