Де слідами вона гралась,
Де кидала погляд свій –
Зелень щільно загорталась
В помаранчевий сувій.
А де дмухала барвиста,
Квітки сохнули ясні,
Відривалось з гілля листя
І летіло до землі.
Як на віника сідала
І злітала в синю вись,
Сірі хмари наганяла,
ТІ дощем рясним лились.
Ось така ґаздинька осінь –
В черевичках, у плащі.
В неї довгі ржаві коси,
Чар-зоря й мітла в руці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366319
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 24.09.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)