Що це за дівчина
у помаранчевій суконці,
поли якої розійшлись,
як хвіст у павича?
Волосся довге –
в сонці морська хвиля.
Руки гнучкі, мов глина
в руках у гончаря.
Шаль на плечі,
затиснена в шнурок,
в спіраль завита –
повторюваність, безконечність світу.
Фігура витончена, бездоганна,
як Істина сама.
Взір – вгору, в небеса, до Ра.
Що ж це за дівчина така?
Вона –
нова епоха
щастя, вічного буття,
початок світла, важелів добра.
Душа...
відчула?
Стрепенулась?
Згідна
іти за дівчиною,
у якої,
повен краси, гармонії, любові силует?
Як так,
гуртуймося,
скидаймо чорне і багрове
й вперед!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366402
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)