Є намріяне й правда. І більше нічого немає.
Не дивуюсь годинам чекання, бо згідно сузір’ю
Ти з’являєшся вчасно. І я остаточно приймаю
Найземніший з плодів, хоч чекала троянд в узголів’ї.
Є стрільці, є мішені. І я не дивуюсь останнім.
Коронуй мене, рідний, і цілься в п’янку серцевину.
Співчуваючий натовп зійшовся на свято кохання,
Натягни тятиву, я ж бо рівну триматиму спину.
...лиш як навзнак лежала, а яблуко в трави котилося,
Мов невтомна спокуса, засліплююче і жагуче,
Здивувалася вперше – трояндам, що впились в потилицю,
І чому не лунають овації, адже ти влучив…
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366411
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Ольга Кричинська