Минулого разу полетів антивірус. І у вас виник збій у системі. Ви закохались. Безнадійно закохались. Скривавши ці файли , в захищеній паролем папці , десь далеко у вашому серці.
Того,кого ваша система обрала,був ідеальним. Усі віруси здаються привабливими, й правдивими здаються слова. І це була найголовніша помилка. Та ні,вас попереджали провірені, захищені й обізнані програми, але ви не хотіли навіть слухати ваших друзів. Натомість ображались на них і стирали їх у корзину. Видумали світ,де все було пов’язане з ним. Це тривало досить довго, від початку літа. Але коли опав останній листок і ми почули останню пісню солов’я,коли прийшли морози й холод ,все стало ясним. Разом із останнім листком опали надії й сподівання, так як прийшли морози,зникла у серці посмішка. Але ж, попереджали, вірус - небезпечний. Та,кого б слухати. Він уразив у найслабкіше місце вашої системи . Ваш Windows полетів під три чорти. Ви потребуєте оновлення. Пора стирати файли. Корзина переповнена. Ви повинні опустошити свій резервуар непотрібних спогадів і відчуттів. Та вірус якось затих.. Дав трохи дихнути. Стало яскравішати. Утрачена посмішка потроху відновлювалась. Але,як кажуть : "чекайте бурі,перед затихою ". І десь на початку січня,вірус знов дав про себе знати. Якимсь простим,банальним повідомленням прокинув попередні хвороби. І все, всі спроби вбити віруси насмарку. Все спочатку. Ці довгі ночі само впевнення ,що ви можете існувати без цього віруса, можете дихати. Та остаточного удару вірус надав всередині березня. Точно не пам’ятають коли,адже пам’ять трохи під порчена. Файлам властиво зникати. Та,той біль..не можливо забути,коли зустрічаєш свою хворобу віч-на-віч. Важко таке пережити. Ще й удавати ,що рада бачити,що просто старі давні добрі друзі. То були найгірші часи для операційної системи. Три довгих тижні промивання мозку. Так,не дуже довгий трафік,та які відчуття,просто не передати. Але,якось,пере загрузивши систему..Розплющивши очі. Відчула свободу,легкість. Що довгий час було не притаманно організму. Система переборола вірус. Нарешті. Встановили знову безпечні програми. Програми антивіруси. Або просто гарна гра акторки. Але ні,система добре захищена !!Тепер вірус створив гарне,сильне ст*рво. Що причинило біль близькій людині,що вважала другом. Заразила вірусом своїм. Заразила собою. І надала надію,але потім швидко забрала її. Жорстоко. Але справедливо. Система тепер захищена. Добре захищена. Але що ховається під силою та гарною грою??
Лише трохи видають темні очі . Що вже не мають притаманного блиску. Вони просто чекають банального заповнення пустоти. Ні,не треба програм-обманів. Не треба "люблю". Треба просто "скучив". Просто легеньке "потрібна". Натомість, життя - втратило фарби. Закінчився заряд емоцій. Сіла батарея : 1% . Сіра буденність поглинула її. Потребує оновлення. Чогось справжнього й неймовірного. Чистого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366476
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2012
автор: mandzuchka