Твої очі - із ебоніту,
Їх акрилова надтендітність
Розгоряється у зеніті,
Проникаючи у вітри.
Твої вії - осінні хмари,
Опадають дощами арій,
Оминаючи всі бульвари,
Покидаючи серпантин.
Я холону гранітним жаром
(Це фатальна межа Сахари),
Бо остання і смертна кара -
Загубити таку, як ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2012
автор: Warik666