Народжена в рожевих пелюстках рози
Ти випромінюєш тепло і ласку
І не страшні мені осінні грози
Коли зі мною ти, така прекрасна.
Таке чарівне і незвідане кохання
Щось невідоме ще для мене
Моєї хворої душі зітхання
І зірка в небі, все для тебе.
Ти ластівка, ні ти весна
Пробуджуєш у серці квіти
У їхніх пелюстках весняна роса
І як цьому не можна не радіти.
І як не можна не всміхатись,
Коли повз мене проходиш тихо
Щось у серці почина перевертатись
І щебет всіх птахів луна мені на втіху.
Пройшли роки, та не змінилась ти
Така ж ти гарна, посмішка святкова
Несу тобі найкращі в світі квіти
Заграє на вустах усмішка веселкова.
В душі моїй метелик пролетів
А ти всміхнулась і поцілувала
І я відповіла, на радість всіх Богів
І здивувалась: чим тебе я зчарувала?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2012
автор: Марія Гвоздікова