Очей безмежна глибина
Лякає - манить водночас.
Як небо зоряне - без дна,
Хвилює і чарує нас.
І зачаровує, п'янить,
Торкає душу гіркий щем.
Застигла вічністю ця мить,
Зависла зоряним дощем.
Казковий, щедрий зорепад
Моїх бажань, моїх надій
Всіває землю, наче град,
В очах застиг, у вирі мрій.
Стоїть в замріяних очах
Легкого смутку пелена.
Розкішні коси по плечах,
Очей безмежна глибина.
Несила погляд відвести,
Свої приборкати бажання.
В минуле спалені мости,
А в серце стукає кохання.
Боюсь відкрити, щоби знов
Не розкололо болем груди.
Буває болісна любов,
Жорстокими бувають люди.
20.01.2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2012
автор: Мирослав Вересюк