Віриш,так боляче про нього думати.Це ніби перепад напруги по нервовій системі.Я довго не хотіла розуміти,що моє життя без нього прісне.А він же такий холодний.Ти скажи мені,який вихід?Я заплуталася.Стою на роздоріжжі і не знаю куди мені піти.Я все ще боюся його погляду.Не витримую його просто на собі,хоча він навіть не дивиться в мій бік.Невже я так ніколи не зрозумію,що більше не поверну все назад?!Знаєш,це якесь провалля,а я стою і збираюся пригати.І що саме цікаве,ніхто не хоче мене зупиняти.Я зірвусь і полечу униз і більше його не схочу,не схочу більше нічого.Здається я просто з їду з глузду.Кожну ніч я прислухаюся до кожно шороху,стуку,чиїхсь кроків,надіючись,що вони його.І він зайде і поцілує мене в чоло і вкриє на ніч...Та всі мої міркування розбиваються на друски.Я чекаю на нього.Знаєш,це боляче чекати на те,чого ніколи не буде.Я так хочу попросити в нього пробачення за все.Я так хочу вернути його,проте не можу.Чекаю його....просто чекаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366624
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2012
автор: In love with sunset